- торохтій
- [тороухт’і/й]
-рохт'ійа/, ор. -рохт'ійе/м, м. (на) -рохт'ійе/в'і/-рохт'ійу/, кл. -т'і/йу, мн. -рохт'ійі/, -рохт'ійі/ў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
торохтій
Смотреть что такое "торохтій" в других словарях:
торохтій — іменник чоловічого роду, істота зневажл … Орфографічний словник української мови
торохтіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
торохтійка — іменник жіночого роду, істота зневажл … Орфографічний словник української мови
торохтілка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
торохтіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
торохтіння — я, с. Дія за знач. торохтіти та звуки, утворювані цією дією. Торохтіння цвіркунів … Український тлумачний словник
торохтійка — и, зневажл. Жін. до торохтій … Український тлумачний словник
торохтіння — торохкання, торохкотня, торохнеча, торохнява, торохкотіння, тарахкання, тарахкотня, тарахкіт, тарахкота[і]ння, трахкання; теркота[і]ння; туркіт, туркота[і]ння Пор. гуркіт, торохтіти I, 1) … Словник синонімів української мови
торохтій — я/, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун … Український тлумачний словник
торохтіло — див. торохтело … Український тлумачний словник
торохтіти — хчу/, хти/ш, недок. 1) неперех.Утворювати різкі, гуркітливі звуки. || Рухатися, котитися з гуркотом, шумом. || чим і без додатка. Голосно стукати. 2) перех. і неперех., перен., розм., зневажл. Голосно й швидко, іноді безладно говорити,… … Український тлумачний словник
